Ух давненько нічого я сюди не писала... Що тут скажеш, літо. Ми з малечею як не в бабусі гостюємо, то десь на морі чи в дитячому таборі. В крайньому випадку майже цілий день гуляємо в парку. Про літо, напевно, варто окремий пост написати, може якоїсь ніченьки і доберусь сюди. Або ж у "матрасника" почитаєте :)))
А тепер по суті. Як і всі дітки, Софійка доросла до того віку, коли шалено хочеться мати власний стільчик. Хіба у вас не було такого? От в моїх батьків, наприклад, ще досі зберігся мій стільчик. Одного разу забирала мене мама з садочка. По дорозі додому зайшли в магазин. Там я вподобала собі цей самий стільчик, взяла в руки і на вихід. Прийшлося його купити 8). Зараз доця присвоїла його собі. Нікому не дозволяє на ньому сидіти, каже "Не дам, моя" (з відмінками поки ще не дружимо :)).
Зі Софійкою була подібна ситуація в Епіцентрі. Їй сподобалась маленька табуретка. Ледве відірвали її від тої табуретки. Правда без скандалу не обійшлося. Тоді ж вирішили, що додому нам потрібен дитячий стільчик. Найпростіший (а в нашому випадку, напевно, ще й надешевший) варіант був купити стільчик. Та в голові закружляло купа ідей. На ентузіазмі вирішили робити його самі, татко випиляє та скрутить, мама задекорує:
